Філософія Незламності!
Здавалось би, всім давно відоме прислівʼя про 100 непотрібних друзів, місце яких в музеї. Але ж ні, багато хто поміняв би умовних сотню одиниць на них - по одному за долар. Бо...
Бо надія помирає останньою, як 5-а Стаття Договору НАТО.
І "погана" держава прийде до тебе швидше і безплатно, не чекаючи взаємної вигоди, принижень і стенань про допомогу. Бо прилетіло людині нещастя з великим горем.
Звичайно, у кожного зараз своїх проблем вистачає, навіщо замислюватись ще й про чужі? Вистачило б для власних. Тим більше, якщо вони тобі й не відомі. Досить в соцмережі натиснути співчуття і забути разом.
Але в тому то й проблема, яку помітив ще президент Ющенко, намагаючись відновити "толоку". І вона таки трохи зажевріла на околицях перед Великоднем у вигляді сміття, підібраного за нехлюями чи іншими йолопами, яких не торкнулась цивілізація.
Зажевріла формально для галочки і невеличкого піару на місцевих шпальтах.
Зажевріла, проте не згуртувала народ в націю, не зблизила духовно і морально, не підняла рівень емпатії до справжнього співчуття і співпереживання. Страждалець так і залишився попрошайкою із метро. Переважно воно так і є, але й така пробота мала б викликати по-людські співчуття.
А що вже говорити про вимушених переселенців, часто людей, які в один момент втратили все, вискакуючи в спідньому з палаючої стихії і тягнучи за собою напівживих батьків і дітей? Бог виконав свою роботу, витягнув живими з жару і дивиться Зверху на своїх дітей, чи досі вони відсторонено спостерігають за стражданнями розіпʼятого Христа? А чи й взагалі ситі не помічають нічого після поживної їжі, яка перетворила мізки на маргарин в голові?
А що я можу зробити подумає хтось - самому хоч до церкви з протягнутою рукою? Сам ледве вирвався з пекла.
Вирвався, допоможи іншим, таким же самим, виживати в навколишній імлі війни.
Від тебе не убуде, якщо придбаєш у них за пів ціни річ, яка може тобі знадобитись і доведеться йти у лавку за такою ж, хоч і новою. Купи, бо може безробітній матері дитину нічим годувати?